Кен Лангон – “Я люблю капіталізм!”

“Світ належить тим хто ризикує” (eng. the world belongs to risk-takers)[1]

“Я вважаю, що краще мати 10 відсотків акцій компанії, яка варта мільярд доларів, ніж 100 відсотків акцій в компанії на 100 мільйонів доларів. Цифри абсолютно однакові, але маючи частку в мільярдній компанії я відчуваю, що багато інших тягнуть цей віз зі мною, і це величезна користь”.[2]

Кен Лангон та американська мрія

Представляю ще одну книгу, написану видатним американським підприємцем. В даному блозі часто будуть представлені бізнесмени саме з США, Великобританії чи Ірландії. Це пов’язано з тим, що в цих країнах підприємці мають високий соціальний статус. Люди люблять читати про їх шлях до успіху, іноді для натхнення, іноді щоб підгледіти стратегію. У Польщі такі біографії зустрічаються рідко, а якщо з’являються то часто написані негативним тоном.

Сьогоднішній герой Кен Лангон і книга «Я люблю капіталізм» – це ще один приклад «американської мрії», або промовисто «дороги від чистильника взуття до мільйонера». Автор представляє свою бізнес кар’єру та думки. Це ще одна людина в цьому блозі, яка досягла успіху в бізнесі. Поточна оцінка його активів становить близько 20 млрд. злотих. Найбільшого успіху у бізнесі  досяг як співзасновник Home Depot – мережі будівельних магазинів у Сполучених Штатах. На даний час компанія займає 23 місце серед найбільших компаній у списку Fortune 500 з оборотом 110 млрд. доларів за 2019 рік. Кен Лангон є також благодійником і відомий саме завдяки підтримці освіти в США. Як голова опікунської ради медичної школи Нью-Йоркського університету, він підтримав університет приватним грантом у розмірі 200 мільйонів доларів США та зібрав ще додаткові кілька сотень мільйонів для цієї ж мети. Як результат – всі студенти коледжу можуть навчатися безкоштовно.

Партнерство як фундамент успіху бізнесу

На відміну від Саймона Долана, Кен Лангон сильно вірить в силу та створення мережі співпраці. Вже у вступі до своєї книги він згадує сотні людей, які допомогли йому досягти успіху в житті. Як він сам зазначає, цих людей так багато, що вони могли б заповнити весь стадіон Нью-Йоркського Янкі. Він наводить багато прикладів конкретних ситуацій, в яких люди допомагали йому, навіть коли він був бідним і не міг жодним чином віддячити. Він описує допомогу від роботодавця в магазині, який відклав частину грошей для нього на оплату навчання, або його університет Бакнелл, який позичав йому гроші, коли у нього не було чим заплатити за навчання. Хоч пізніше віддячив, він каже: “Незалежно від того, наскільки ви згодом допоможете тому, хто підтримував вас у критичний момент вашого життя, ви ніколи не зможете реально відплатити, бо ця допомога була ключем, який дозволив вам відімкнути зачинені двері. Якщо б у вас його не було, ви не знаєте, що могло б трапитися. ” Ідея подяки іншим та співпраці проходить через всю ділову кар’єру автора.

“Це моя проблема, а не ваша”

Кен Лангон представляє досить нестандартний підхід до своєї кар’єри, який допоміг йому досягти успіху у фінансовій галузі. Як правило, його пріоритетом було працевлаштування в компаніях, пов’язаних з «Уолл-стріт», які мали унікальні знання в галузі торгівлі облігаціями та акціями. Він кілька разів залишав прибуткову і безпечнішу роботу, наприклад, в державній компанії, лише щоб потрапити в компанію, яка займалася роботою з облігаціями. Щоб влаштуватися в компанію Pressprich під час кризи, він переконав начальство, що буде працювати за мінімальну заробітну плату. Він попросив їх заплатити йому стільки, скільки отримує секретар. Коли власники сказали йому, що він не виживе, той відповів: “Це моя проблема, а не ваша”. Жив він бідно, а вечорами викладав у вечірній бізнес-школи Нью-Йоркського університету. У своїй книзі він наводить приклади інших мільярдерів – інвестиційних банкірів, яких він зустрів і які також погодилися працювати за мінімальну заробітну плату лише задля досвіду в цій галузі. Один з них після роботи в інвестиційному банку працював барменом у пабі, поруч зі своєю роботою. Його урок полягав у тому, що іноді краще заробляти менше в галузі з високим рівнем ноу-хау, ніж більше в галузі, що знаходиться в стагнації, де ми нічого не навчимося від інших працівників та керівників.

Як втратити 2 мільйони інвестицій, кермуючи 5-річним кадилаком”

Книга написана чудовою мовою і є цінним джерелом інформації про культуру ведення бізнесу на найвищому рівні. Це також дає нам унікальне розуміння менталітету людей, які володіють найбільшими компаніями в США. У книзі є десятки прикладів, тож варто її прочитати. Для заохочення представлю декілька з них.

До заснування компанії Home Depot, Кен Лангон та два партнери шукали інвестора. З цією метою вони поїхали до друга Кена – Росса Перо, одного з найбагатших техасців, який колись балотувався на посаду президента США. Росс був зацікавлений в інвестиціях і планував розпочати з 2 мільйонів доларів для початкових щорічних досліджень, де побудувати перший магазин, і як він повинен виглядати. Все йшло чудово, джентльмени ладнали, і раптом Росс запитав двох партнерів Кена: “а на якому авто ви пересуваєтесь?” Один із них відповів: “2-річний понтіак”, а другий: “5-річний кадилак”. Россу не сподобалось, що його новий потенційний бізнес-партнер має пристрасть до автомобілів високого класу (навіть вживаних!). Він сказав: “Мої хлопці їздять на Шевроле, а не на Кадилаках!” Вся ситуація закінчилася непорозумінням , та з інвестиціями нічого не вийшло. Як і з Семом Уолтоном, багато бізнесменів насторожено інвестують в людей, які прагнуть витрачати гроші на розкішний спосіб життя, наприклад, на дорогі автомобілі та будинки.

Сперечання про марні витрати

У книзі Лангон часто говорить про нестерпну практику  “сперечання про марні витрати” (eng. nickel-and-diming). Йдеться про спробу витіснити кожну копійку з бізнесу, будь то підрядник чи працівник, і сперечатися навіть за невеликі суми в масштабі підприємства. Він згадує, що отримавши великого підрядника – фірмe Кеннер, начальники хотіли, щоб крім 2 відсотків за транзакцію компанія оплатила квитки на поїзд на поточні витрати. Кен сказав, що оплатить це своїми грошима. Інший приклад, коли його партнер запросив на вечерю одну з найбільших компаній – Standard Oil. Під час трапези він сказав: “Ми заплатили вам за вечерю, тепер ви повинні щось зробити для нас”. Така поведінка була легковажною, і не випадково компанія ніколи не мала замовлень від Standard Oil. Він також розповідає про одного із генеральних директорів Home Depot, який влаштував величезну суперечку, тому що отримав премію у розмірі 14, а не 15 мільйонів доларів. Власники компанії сказали: “Він діє як іммігрант, а не генеральний директор компанії з оборотом в 90 мільярдів”. Замість того, щоб зосередитися на стратегії компанії, він зосередився на приватному прибутку (генеральний директор незабаром втратив роботу).

Підсумок

Варто прочитати цю книгу, адже Кен Лангон окрім того, що був відомим бізнесменом, також був цікавою творчою особистістю. Він показує, як залишатися незалежним підприємцем, справляючись із професійним життям. Нетерпляче розповідає, як на початку своєї кар’єри йому часто доводилося виконувати безглузді завдання від інтелектуально слабших керівників. Наприклад, замість того, щоб проштамповувати конверти, він мав відписувати їх вручну, на що пішло п’ять місяців замість тижня. Його метою було побудувати власну позицію і побачивши це, швидко покидав такі місця. Цікавою є також зустріч з Бернаром Медоффом, колишнім співзасновником NASDAQ та фінансовим шахраєм, засудженим до 150 років ув’язнення. Медофф намагався залучити Кена до його інвестицій, але йому це не вдалося. Їхня зустріч і те, як Лангон розгледів шахрая, були представлені у фільмі “Маестро брехні” (eng. Wizard of Lies). За словами Лангона, навіть найкращих інвесторів можуть обманути шахраї. Він наводить приклад, коли один з інвестиційних банків запрошував клоуна замість економіста на щорічні читання кращих інвесторів. Ніхто з інвестиційних банкірів не помітив, що це клоун, а не економіст, який говорив безглуздо і без теми. Лекція закінчилася оваціями стоячи. Через рік запросили справжнього економіста. Один з найважливіших інвесторів на Уолл-стріт одразу підвівся і сказав: “О, ні, мене більше не обдурять” і пішов.

Книга недоступна польською чи українською мовами, але я рекомендую її прочитати.


[1] Ken Langone, „I Love Capitalism: An American Story”, Penguin Random House 2018

[2] Ken Langone, „I Love Capitalism: An American Story”, Penguin Random House 2018

Поділитися: