Джон Пол Гетті – «Декілька фінансових порад від найбагатшої людини світу свого часу»

«Нонконформіст – лідер і творець ідей – має великі шанси бути фінансово успішним у бізнесі. Він може носити зелену тогу замість сірого костюма, пити молоко замість мартіні або їздити на кибитці замість кадилака – і це не матиме значення. Майстерність і досягнення – найкращий доказ позиції, незважаючи яка б неконвенційна людина була»[1].

Це одна з тих книг, яку я довго вивчав, але чомусь не міг закінчити (як і Джон Д. Рокфеллер-молодший). Дуже цікава фігура для мого дослідження про найбагатших людей світу, тому що автор написав аж дев’ять книг, у яких він включив багато порад щодо кар’єри, управління грошима та навіть того, як створити колекції, щоб зробити їх цінними. Вперше я зіткнувся з персонажем самого Гетті, коли переглянув заснований на фактах фільм під назвою «Всі гроші світу» (2017), в якому Гетті (спочатку) відмовився платити викуп за викраденого онука в Італії. У фільмі також видно дивакуватість головного героя, який, крім іншого, побудував вдома телефонну будку з монетами (щоб гості не користувалися домашнім телефоном), часто прав одяг і білизну сам (щоб заощадити) і інші схожі моменти. На момент смерті в 1976 році його статки становили 20 мільярдів доларів (що займає 67 місце серед найбагатших людей в історії). Раніше в 1957 році тижневик “Fortune” визнав його найбагатшим американцем, а Книга рекордів Гіннеса – найбагатшою людиною на Землі в 1966 році. Книга, яку я хотів би розглянути сьогодні, це “Як бути багатим” (англ., „How to Be Rich”) 1965 року. Книга доступна (як і всі книги автора) англійською мовою, жодного разу не перекладалася польською.

Потрібно мати удачу (англ., luck) і любити ризикувати

Джон Гетті розпочав свою кар’єру як wildcatter, або людина, яка бере участь у ризикових підприємствах, у даному випадку на ринку нафти. Був одним з тих сміливців, які купували земельні ділянки в США, де потенційно можна було заволодіти нафтою. Багато хто втрачав усі свої статки, але йому вдалось заробити невеликий статок у розмірі 12 000 доларів на своїй першій ділянці, навіть незважаючи на те, що ризикував усім своїм невеликим майном. Як він стверджує, «я вважаю, що удача є найважливішим фактором, який визначає, чи людина яка береться за ризиковані дії буде успішною чи все провалиться, від цього власне і залежить чи випливе з ділянки нафта, чи була порожня яма»[2]. Деякі інші великі нафтовласники не погоджувалися з Гетті, але, як він сам стверджує, вони не змогли надати жодних аргументів для своїх тез, що їхній успіх базується на «наявності носа до нафти». Хоч необхідно мати удачу, Гетті вважав, що лише удачі недостатньо, потрібна ще наполеглива праця (він працював зі своїми робітниками в полі та жив так само скромно, як і вони) і ризик. Саме схильність до ризику пізніше принесла йому гігантські прибутки, як наприклад, коли купляв акції компаній під час Великої депресії або придбав дорогі нафтові ліцензії в арабських країнах, задовго до того, як хтось повірив, що це принесе хоч якийсь прибуток.

Заощадливість (англ. thrift)

«Щоб бути успішним, потрібно думати масштабно (англ. think big) та витрачати багато на інвестиції», —Джон Гетті вважав, що це речення є одним із найбільших непорозумінь, і успішний бізнесмен повинен «думати про дрібниці» (англ. think small) і не витрачати гроші без потреби. Він був противником великих адміністративних структур, сам мав лише одного секретаря, і більшість своїх справ виконував із пересувного офісу – загальнодоступного автомобіля Ford T (хоча міг собі дозволити набагато дорожчий автомобіль), яким пересувався між своїми бізнесами по всій країні. Бізнесмени повинні літати економ-класом, і він вважає, що марнотратством є так звані представницькі витрати, як він стверджує: «Я звернув увагу, що можна зробити більший бізнес за 15 хвилин, випивши каву разом, ніж за дорогим обідом із 6 пляшками мартіні»[3]. За його словами, воліє частіше носити робочий одяг нафтовика, ніж дорогі костюми. Як стверджує сама концепція адміністрування бізнесу є неправильною: «На жаль, нікого не дивує, що велика частина молодих людей, які починають свою кар’єру в бізнесі з переконанням, що вся «адміністрація» – це не тільки хвіст, який виляє бізнес-собакою, а що адміністрація – це вся бізнес тварина!»[4]. Тут можна було б поміркувати про популярність навчання типу MBA (Master of Business Administration), яке часто також претендує на право виляти собакою через хвіст (відступ автора блогу).

Зробіть собі звичку та психологічний підхід

Однією з найважливіших проблем автор вважає «менталітет мільйонера». Людина, яка професійно займається бізнесом, не повинна панікувати або здаватися в гіршій ситуації на ринку. Найважливіше – мати гострий розум і справлятися навіть із найскладнішими ситуаціями (тут він наводить приклади багатьох підприємств, які добре працюють у хороших умовах, але не справляються в гірші часи). Звички та навички, які допомагають приймати важливі ділові рішення, також дуже важливі, наприклад: «Однією з найважливіших звичок, яку може опанувати бізнесмен-початківець, – це робити кількахвилинну паузу перед прийняттям остаточного ділового рішення, щоб краще собі уявити та зрозуміти раціональність вибору»[5]. Тому перед важливою діловою зустріччю варто прийти трохи раніше, наприклад, випити кави чи чаю в сусідньому кафе і кілька хвилин обміркувати стратегію прийняття рішення.

Турботи мільярдера

В останній частині книги він досліджує поширену думку про те, що заможні люди взагалі не мають фінансових турбот. Як він стверджує: «Повірте мені на слово, бізнесмен боїться не вчасно виплатити борг у розмірі 5 мільйонів доларів більше, ніж чиновник, який отримує 75 доларів на тиждень і має виплатити особисту позику в 500 доларів!»[6]. Він стверджує: «В певному сенсі мільйонер ніколи не може бути переможцем»[7]. Якщо він буде жити економно, то всі будуть називати його скупим, але якщо витрачатиме багато, люди будуть вважати його високомірним і екстравагантним. Якщо мільйонер ходить на вечірки, то називають його плейбоєм і веселуном, якщо він їх уникає, то його називатимуть самітником, як знаменитого мільярдера у фільмі «Громадянин Кейн». Хоча сам стверджує, що матеріальний успіх – це зручно, але платиться за це постійним стресом, 75-годинним робочим тижнем, відсутністю відпустки, труднощами в шлюбі (сам він був 5 разів розлучений), а також труднощами в пошуку справжніх друзів. Багато людей, яких зустрів просили найняти їхніх синів чи дочок на керівні посади, хоча Джон Пол Гетті, слідуючи переконанням старих мільярдерів, вважає, що молоді люди повинні починати зі звичайної роботи. Його сини спочатку працювали заправниками палива на станціях палива, які співпрацювали з його нафтовою компанією. Сам вважає себе біднішим у кількості вільного часу за багатьох членів своєї родини. Цей брак часу заважає йому побачити світ, написати й прочитати багато книг, які б хотів.

Підсумок

Книга, видана майже 60 років тому, досі актуальна і варта уваги особливо для людей, які цікавляться історією бізнесу. Цей посібник написаний особою автора, якому я не можу заперечити у знанні характеристики бізнесу, а також певній закономірності керування. Сам Гетті вважає, що чіткого рецепту успіху в бізнесі немає, але певні формули та способи поведінки можуть допомогти вам досягти його (хоча найважливішим завжди буде міфічне «везіння». Незабаром ми переїдемо в моєму блозі до Польщі, де представлю щойно опубліковану автобіографію засновника Comarch і власника Cracovia, професора Януша Філіпяка.

Навчальні матеріали:

1. Джон Пол Гетті кілька хвилин розповідає про природу багатства: (213)

2. Фільм «Всі гроші світу» (2017) на www.cineman.pl:

Всі гроші світу – Wszystkie pieniądze świata – Cineman

Поділитися: